Соціоніка

Аушра Аугустинавічюте

Дуальна природа людини

До змісту

В. Сенсорні екстраверти та інтуїтивні інтроверти

Перша діада:

сенсорно-логічний екстраверт Соціоніка Экстравертная сенсорикаСоціоніка Интровертная логіка
інтуїтивно-етичний інтроверт  Соціоніка Интровертная інтуїціяСоціоніка Экстравертная етика

Сенсорно-логічний екстраверт (Маяковський), як і всі екстраверти, не любить ініціативи з боку інших. Той, хто її проявляє - нецікавий, надокучливий, нудний і взагалі не такий. подекуди намагається цього не показувати, удає з себе чемну людину (особливо, якщо це дівчина), але почувається кепсько. Людина з таким характером зовсім не сумнівається, що має право на фізичну сторону кохання, тільки якщо він сам її шукає, якщо її йому не нав'язують. Еротичні бажання, прагнення фізичної ідентифікації з іншою людиною - справа зрозуміла та звичайна. Це незаперечна частина його природи. Його слабке місце - почуття. Судячи інших по собі, він знає та не сумнівається, що може бути бажаним, але рідко буває впевненим, що також і коханий. Фізичне бажання - звичайний спосіб самореалізації. Кохання, психічна ідентифікація з іншою людиною - не всім доступна розкіш. Тому не може сам говорити про почуття, поки не впевнений, що партнер цінує їх вище, ніж він. А якщо проговориться, то відчуває, що сам себе зрадив. Боїться кохання н як психічної ідентифікації з іншим, а як незаконного бажання, розкоші, на яку не заслужив. Боїться не тільки кохання, а й будь-яких інших почуттів. Він сам, як і його близькі упевнений, що не відає страху, ненависті, не дивується і не заздрить.

Емоційно цілком відверто почувається лише тільки з інтуїтивно-етичним інтровертом (Руссо), який, з одного боку достатньо емоційний, добре відчуває почуття іншого та не приховує власні, з іншого - створює враження дуже безпомічного, загубленого в житті індивіда. Тільки зіткнувшись із такою людиною, сенсорно-етичний екстраверт упевнений, що з його почуттів ніколи не сміятимуться. Навіть якщо йому відмовлять, це здаватиметься настільки безпомічним не неправдоподібним, що не образить. Крім того, сенсорно-етичному екстраверту імпонує сексуальна стриманість партнера, як передумова серйозних почуттів та вірності.

Часто кажуть, що чоловік шукає жіночої слабкості, оскільки лише слабкому не боїться показати свою слабкість. Це неправильно. Одні люди, наскільки це стосується різних типів ІМ, не слабші від інших. Те ж можна сказати і про стосунки між цими людьми. Сила сенсорно-логічного екстраверта у його енергії, здатності до логічних висновків та зречення від почуттів. Його слабкість у намаганні уникнути прояву почуттів. Сила інтуїтивно-етичного інтроверта у його здатності пристосуватися до інших людей та умінні маніпулювати їхніми емоціями. Тільки сенсорно-логічному екстраверту може здаватися, що кохана жінка приваблює його своєю слабкістю, оскільки на почуття та емоції, які не приховують, він дивиться як на слабкість. Для неї ж він не менш безпомічний. Адже обираючи між сенсорно-логічним екстравертом та сенсорно-етичним екстравертом, обирає першого тільки через його "безпомічність", несміливість у коханні.

Друга діада:


сенсорно-етичний екстраверт Соціоніка Экстравертная сенсорикаСоціоніка Интровертная етика
інтуїтивно-логічний інтроверт Соціоніка Интровертная інтуїціяСоціоніка Экстравертная логіка

Сенсорно-етичний екстраверт (Наполеон) не тільки не приховує своїх почуттів, але й навпаки, пишається ними. Порівняно легко, якщо це відповідає його внутрішньому настрою, виказує свій захват і словами, і поглядом. Він завжди за повноцінне кохання, зі фізичну та психічну ідентифікацію, якщо це йому потрібно. Навіть коли почуття короткочасне. Дуже добре знає, чого хоче від об'єкту кохання, не любить пристосовуватися, а лише диктувати. Наполеон, як і всі сенсорні, приділяє багато уваги естетиці оточення, чистоті, порядку. Йому найчастіше притаманно те, що називають природним смаком, уміє гарно одягатися і того ж вимагає від інших. Уважний до фізичних якостей партнера. В усій своїй діяльності дуже ініціативний. А от почуття міри для виміру всього заподіяного не має, постійно впевнений, що зробив усе, що міг.

Життя сенсорно-етичного екстраверта псують вимоги близьких обдумувати свою діяльність, поводитися розумно. Найчастіше в цю ситуацію потрапляють чоловіки, оскільки логікою жіночої поведінки партнери зазвичай цікавляться менше. Він цього не терпить, така вимога дуже дратує його, і він і справді припиняє рахуватися з логікою. Він поводиться розумно, поки від нього цього не вимагають, поки його "поважають", з ним "рахуються". Неможна сперечатися з цього логікою. Вплинути на нього можна лише протиставляючи його цілям інші, більш шляхетні та важкодоступні. Їх ініціативність та діловитість настільки великі, що ніяка критика, навіть постійне бурчання інтуїтивно-логічного інтроверта, який осуджує майже всякий прояв активності, не псує настрою. Навіть навпаки, критика заспокоює, показує, що вони зробили й роблять достатньо багато, ці їх діяльність помічають. Ці люди не самокритичні у відношення до своєї діяльності не тому, що переоцінюють її, а тому не недооцінюють. Їх підозрюють у бажанні бути в центрі уваги, а їм треба лише відчувати, що вони опановують навколишній "хаос", приводять його до ладу.

Завдяки своїй ініціативності та вимогливості сенсорно-етичні екстраверти досить часто розчаровуються в об'єктах своїх почуттів. Ті виявляються "не такими", недостатньо розуміючими пориви їхньої душі. А суть в тому, що їм потрібна людина, до якої можна пристосуватися, не пристосовуючись. Про таку вони мріють. Ось як студентка Рута описує чоловіка своєї мрії: "Він має бути гарний та зажурений (нагадує головного героя роману Г.Гессе "стоповий вовк"). Очі великі та сумні, неговіркий, не говорить компліментів, і тому створює враження недосяжного. Його мучать десятки проблем, на які, на мою думку, не варто звертати уваги. Мене притягую його сум,  серйозність, я намагаюся його розвеселити, підняти йому настрій, потішити. тому, якщо на вечірці є такий хлопець, я не сумую, оживляючись, стаю перебільшено веселою, намагаюся розвеселити його, примусити якщо не сміятися, то хоча б усміхнутися." Це образний опис інтуїтивно-логічного інтроверта, який у своїх почуттях дуже стійкий, не любить пригод, бажає повної залежності від вимог коханого. Увазі партнера довіряє не скоро, чекає довгих доказів, тому й виглядає недосяжним, серйозним і таким потрібним енергійному, наполегливому, стомленому від своєї власної перемінності сенсорно-етичному екстраверту.

Основна риса інтуїтивно-логічного інтроверта (Бальзак) - він не тільки сам рідко проявляє ініціативу, що в цілому майже характерно для всіх інтровертів, але й кепкує з тих, хто її проявляє, коли без цього можна обійтися. Усі діячі, мовляв, лізуть на сцену, хочуть бути в центрі уваги або розриваються через власну дурість. Деякі сприймають це як тверезість поглядів, об'єктивні незалежні думки, сміливість у виказуванні неприємних речей. Інших він дратує, оскільки завжди та скрізь примудряється вкинути краплю дьогтю. Цікаво охарактеризував цей тип Еріх Фромм (він називав його навіть некрофілом, тобто люблячим смерть: "Його можна впізнати, - писав він, - за виразом обличчя:виглядає зазвичай так, ніби принюхується до поганого запаху, має надзвичайну здібність омертвляти, гасити все, чого торкається. Нудний у спілкуванні,там, де він з'являється, гасне жвавість, тухнуть розмови. Його приваблює все неживе, хворобливе, мертве чи механічне". Сам Еріх Фромм - інтуїтивно-логічний екстраверт, тобто протилежність інтуїтивно-логічного інтроверта. Між ними немає спільних точок світовідчування. Якби інтуїтивний інтроверт виказав би свою думку про проповідника оптимістичної філософії - інтуїтивного екстраверта, воно б звучало не менш яскраво. Навіть коли люди з протилежним ІМ симпатизують один одному, вони не розуміють мотивів активності один одного. Звідси й недовіра. А для того, кому він потрібен як психічне доповнення, він є носієм душевного спокою та відрізняється особливою глибиною інтелекту. (Згадаємо, що пише студентка Рута про чоловіка своїх мрій).



Цікава риса інтуїтивно-логічного інтроверта - поступливість. Він любить людей сильних, таких, що добре знають свій шлях та вимагають згідливості, людей, які звільняють його від необхідності придумувати цілі, а самі користуються придуманими способами дій. Але поступається лише в тому випадку, коли вважає, що так буде розумніше, треба. Інакше кажучи, охоче діють лише там, де може з чистим сумлінням сказати, що змушений діяти, що інакше не можна, немає виходу. В еротичних стосунках вони ще більш пасивні, ніж у будь-якій іншій діяльності. Уся ініціатива в руках партнера. Він "поступається", коли "Інакше не можна". Коли інакше нерозумно, коли вимагають обставини, розум, розуміння, що вийти заміж чи одружитися є певною мірою правильним, необхідним. Його іноді називають мізантропом. Часом складається враження, що він взагалі бачить тільки чорне і що сам він - злобна та негарна істота. Ні. Він лише живе весь час ніби побоюючись, що може щось пропустити. Якщо він не попереджав би заздалегідь про якусь небезпеку (щасливі можливості його рідко цікавлять), він, здається, вважав би себе зайвою людиною.

Коли люди щось з ентузіазмом починають, можливі невдачі часто забуваються. Лише побачивши гарний настрій інтровертна інтуїція починає нагадувати про те, не нема чому радіти, що це доступно будь-якому дурню і що ще невідомо, що з того вийде, - настрій псується, гасне. Зате він неперевершений утішник, коли іншим не щастить, коли все падає з рук, коли доля здається ворожою. Правда в тому, що це тип боїться всіх екстравертних емоцій, його дратують як радісний настрій, який здається йому камуфляжем, що заважає бачити суть справи, так і будь-який відчай, трагізм. Він їх гасить. Він сам не може діяти під диктовку емоцій, звідси й відмова від чутливості та схильності дивитися на всіх, хто дозволяє собі бути такими, як на егоцентричних дітей, яких корисно хоча б зрідка повертати в земну реальність. Саме це й потрібно сенсорно-етичному екстраверту. Чудово, коли кохана людина може заздалегідь подумати про несподівані витівки долі, своїми попередженнями оберігає від будь-якого удару, неочікуваності, а якщо настане катастрофа, уміє показати релятивність зла в часі.

Крім того, треба сказати, що його уїдливі зауваження абсолютно не псують настрою людям, які задоволені якістю зробленого. А всі сенсорики якістю задоволені. Слова "інакше й бути не могло", "вище носа не стрибнеш", які на індивіда з екстравертною інтуїцією діяли б як осудження, дуже інергійного сенсорно-етичного екстраверта лише заспокоюють. Переконують в тому, що не його провина, якщо не зроблено ще більше. Одне й теж саме одного заспокоює, а іншому здається докором.

Інтуїтивно логічний інтроверт з окремих елементів поведінки іншої людини, його вчинків, складає ніби діючу модель. тому його неможливо чимось здивувати. Звідси його незадоволеність тими, в чий поведінці не вистачає зрозумілої послідовності, а тому не можна скласти такої моделі поведінки.

 

До змісту




© 2022 Соціоніка.укр Адміністратор