Соціоніка

Ода дуальному контакту

Шульман Г.О. Міжнародний інститут соціоніки

Газета "Неизведанные миры", N 3, 2001

Дуальний контакт, Дуальні відносини, відносини дуалізації, відносини повного взаємного доповнення...

Усе це про одні й ті ж самі інтертипні відносини, які є квінтесенцією відкриття Аушри Аугустинавічюте та з яких виросла вся дивовижна будівля соціоніки!

Дійсно, коли спостерігаєш дуальну діаду, виникає, як пише А.Аугустинавічюте, відчуття, що перед очима колись розділена андрогенна пара, настільки органічний, природний, комфортний контакт цих людей та їхня поведінка. Люди цілком і повністю довіряють один одному.

Якось Валентина Милокоста (Львів) розповіла мені про прохання одного водія дати йому в напарники конкретну людину, мотивуючи прохання тим, що коли вони у кабіні вдвох, він може цілком довірити цій людині натискати на педалі, в той час як він утримує в руках "баранку" керма. Я гадаю, що, навіть не знаючи типів водіїв, тут можна говорити про дуальні відносини.

Одним словом, дуал, це дійсно та сама "половинка", про зустріч із якою мріє кожен соціонік (не соціонік мріяти не може, оскільки неможливо мріяти про те, про що не маєш уяви").

У дуальній діаді, яка вже склалася, люди взагалі забувають про те, що таке комплекси. Немає комплексів! Дуали вільні, упевнені у своєї затребуваності, потрібності, корисності (перш за все, дуалу, а отже й суспільству).

Те, що для одного з дуалів відкриття, для другого звичайна поведінка, мало не спонтанна. Про все можна сказати, про все можна спитати, зникає відчуття сорому, ніяковості, можна буквально оголитися духовно та (або) фізично, і це не здаватиметься дивним чи незручним.

Взагалі у вислові "Недуалізована людина - тип, дуалізований тип - людина" набагато більше правди, ніж жарту, оскільки людина, що виросла у дуальному контакті, або яка живе у дуальному шлюбі, набагато більше схожа на нормальну людину, ніж будь-хто інший, хто ріс, дорослішав у психологічно несприятливих обставинах.

Дуальні шлюби відрізняються довголіттям, надійністю, міцністю, добробутом. Причому, вік подружжя практично не має ніякого значення.

Цікаво, що, за даними різних досліджень, дуальні шлюби зустрічаються набагато частіше, ніж мало було б у середньому, тобто не 100:16=6,25% (1/16 усіх можливих варіантів), а близько 30% (згідно відомостей, що наведені А.Аугустинавічюте), або близько 45% (за результатами досліджень Міжнародного інституту соціоніки). У соціоніці стала звичною думка про те, що Природа компенсує "жорстокість розділення андрогенної пари" відносно збільшеною кількістю дуалів, що знайшли один одного.

Найцікавіше в усьому цьому те, що ситуація дуального шлюбу добре відома та багато разів описана в літературі й народній творчості. Усі ці фрази про "Вони жили довго й щасливо та померли в один день" (або хтось когось пережив ненадовго) як раз і описують саме дуальний шлюб.

Правда, тут є й неприємна сторона - це детренуючий характер дуального контакту. (Про яке тренування може йтися мова, коли у важкій для когось ситуації дуал приймає все навантаження на себе?!). Чи не в тому причина того, що після уходу з життя чоловіка (дружини), друга половина дуальної пари часто не затримується довго на світі?

Дуже вірогідно, що саме дуальні відносини пов'язували Пульхерію Іванівну та Афанасія Івановича (М.В.Гоголь, "Старосвітські поміщики"). І хоча Афанасій Іванович після уходу Пульхерії Іванівни прожив ще 5 років, це було не життя вже, а повільне й болісне помирання.

Крім того, дуали досить ревниві. І хоча А.Аугустинавічюте пише: "Той, хто хоч раз побував у обіймах дуала, ніколи не прагне поміняти їх на що-небудь інше", існує все ж таки ситуація, вкрай драматична, якщо не трагічна. Це досить рідкісний, тим не менш вельми реальний збіг обставин, коли "на сцені" з'являється третя особа, соціонічний тип якої тотожний одному з дуалів. І треба дуже кохати свою половинку, щоб мужньо пробачати їй реальні чи удавані "витівки".

Ще одна негативна сторона дуальних відносин полягає в повному розслабленні дуалів, адже надто добре їм разом. Тому їм завжди необхідні контакти у зовнішньому світі. Якщо обидва працюють, то щодня неминуче спілкування з різними людьми, в різних обставинах, зовсім не завжди сприятливе. Тоді вдома відбувається відновлення сил (навіть якщо працюють дуали разом, тобто не розлучаються практично ні на мить).

Взагалі про дуальний контакт можна говорити нескінченно. Про нього написано дуже багато у А.Аугустинавічюте, її послідовників та учнів і опубліковано на сторінках журналу "Соціоніка, ментологія та психологія особистості".

І все ж таки багато хто, особливо соціоніки-початківці, цей тип відносин ідеалізують. Іноді справа доходить до абсурду: одна з передач, наприклад, завершилася взагалі неймовірною фразою: "Так будьмо ж дуалами!" (?!)

Дуальні відносини -  один з 16 типів відносин у соціоні, і ці відносини повинні скластися так само, як і всі інші, - тобто повинен пройти час "притирання" дуалів один до одного, звикання. Справа в тому, що стосунки людей взагалі, утім, як і самі люди, описуються не лише одною соціонікою, існує велика кількість інших типологій (крім соціонічної), існує поняття рівня людини (рівня його культури, освіти, виховання тощо). Соціоніками неодноразово розглядалися ситуації становлення та розвитку дуальних відносин, робилися спроби видачі рекомендацій щодо поведінки дуалів.

Але деякі ознаки початку дуального контакту є сенс все ж таки описати.

На теперішній момент, початок 2001 р., чітко зафіксовані вісім особливостей, вісім стадій цього процесу, вісім характерних ознак, що проявляються при цьому, іноді в різній послідовності (залежно від квадри та конкретної дуальної діади), завдяки яким ці відносини неможливо сплутати з жодними іншими. Це особливо важливо, тому що дуальний контакт вартий того, щоб поставитися до нього уважніше. Отже:

1. Відчуття необхідності зустрічі. На цей феномен звертаєш увагу ретроспективно, вже потім, після першого контакту. Це якесь ще несвідоме, я б сказав, містичне відчуття невідворотності та необхідності побачитися з людиною, з якою раптом неочікувано виникає тільки ще інформаційний зв'язок. Це може бути розмова по телефону, наприклад, або коли хтось третій описує поведінку цієї людини.

Якщо ви раптом починаєте розуміти, що побачитися просто необхідно, і що чим би ви не зайнялися, думки завжди повертаються до людини, про яку вам стало відомо.

2. Люди, що вперше в житті опинилися в дуальному контакті, намагаються "пригадати": "А де ж це ми з вам зустрічалися?" (Звісно, цілком марно). Тим не менш, обидва упевнені, що чудово знають один одного багато років. Так, з дружиною мого співробітника ми 23 (!) роки під час зустрічей марно намагалися знайти відповідь на це питання, і тільки у 1986 р., "з приходом до мене" соціоніки, зрозуміли, нарешті, в чому справа.

3. В обох з'являється відчуття "захищеної спини", яке неможливо ані не помітити, ані сплутати ні з чим іншим. Його можна описати як відчуття дивовижного та абсолютного спокою.

Під час роботи Вільнюської літньої конференції з соціоніки (1990 р.) у перерві моя добра приятелька підвела до мене трьох дівчат-десятикласниць. Одна з них виявилася з тотожним мені типом, а дві інші - моїми дуалками. Утворилася група однакових (або як сказали би соціоніки, тотожних) дуальних діад. Я попросив дівчат сісти так, щоб тотожні опинилися один напроти одного, тобто були ніби у протилежних кутах квадрату, який утворили ми вчотирьох. При цьому з обох боків кожного з нас сидів дуал, оптимальне розташування у такій групі.

Зав'язалася розмова, і... ми забули про все на світі!

Хвилин за п'ять чи десять, коли скінчилася перерва, на сцені вже стояла А.Аугустинавічюте, із посмішкою очікуючи, коли ми "прокинемося". Дійсно, нам було дуже затишно і ми неохоче "розімкнулися"...

Пару років тому один соціонік серйозно образився на дуальні діади, оскільки, мовляв, вони дивляться на всіх звисока, - він це відчув на собі (!)... Ніхто, звичайно, ні на кого звисока не дивиться, дуалам це просто не потрібно (їм таке й на думку не спадає). Уся справа в тому, що дуальна діада - це вже більш високий ієрархічний рівень існування людини, отже, інший рівень спілкування, теж більш високий, більш тонкий. (Ще більш високий - квадра, далі - соціон).

Взагалі, дуальна діада - це абсолютно автономна "держава" всередині будь-якого, наскільки завгодно великого чи маленького суспільства. Це абсолютно замкнений для стороннього ока світ, в якому розібратися ззовні неможливо! Коли дивишся на дуальну діаду, то не треба мати якихось надзвичайних здібностей, щоб побачити, що ці дві людини ніби в коконі, вони тут, поруч, але вони ізольовані від усіх один одним!

...Досить поширена думка, що в дуальній діаді, особливо якщо дивитися ззовні, хтось один ніби у підпорядкуванні в іншого. Це цілком відповідає дійсності, але з поправкою на те, що завжди існує інша ситуація, у якій впевненіше себе відчуває, і тому головує, якраз той з двох дуалів, який міг здатися сторонньому спостерігачеві "підкореним". Таким чином, перед нами динамічна ситуація, що постійно змінюється, та перемінне очолення й підпорядкування (причому, завжди добровільне), саме в цьому й полягає секрет дивовижної стійкості, невразливості та життєздатності дуальної діади.

Іноді, наприклад, комусь ззовні чоловік у такому шлюбі може здатися підкаблучником. В дійсності ж, він може бути крупним керівником у себе на службі та дуже стомлюватися від постійної необхідності командувати, і тому із насолодою виконуватиме будь-які "накази" своєї дружини.

4. Обидва одночасно та практично в однаковій мірі починають відчувати "неможливість" розлучитися ані на мить. Це дуже чітке та реальне відчуття в дуальному контакті.

5. В обох з'являється щось на кшталт відчуття якоїсь внутрішньої радості, "що здіймається звідкись із глибини" та переповнює все єство людини, а губи ніби "самі по собі" розтягуються у тихій щасливій усмішці умиротворення та спокою.

Взагалі, радість, як поведінкова реакція, - одна з найбільш яскравих та чітких ознак дуальної діади. Моя знайома, якій пощастило в такій діаді провести всі шкільні роки, розповідає, що їм часто робили зауваження за безперестанний сміх, який вони просто були неспроможні стримувати.  І тепер, коли вже минуло два з половиною десятки років після школи, якщо вони зустрічаються, сміх починає лунати мало не до першого привітання!

6. Поступово в обох виникає відчуття необхідності максимального цілковитого зближення. І якщо люди не в шлюбі, то цим найчастіше все й закінчується. А якщо в шлюбі, то все одно утриматися буває надзвичайно важко. Причому цікаво, що це просто природний розвиток ситуації, який, якщо відбувається, то ніби спонтанно, "сам по собі".

Про це чудово сказано у Раджніша: "...коли двоє вже не двоє, коли тіла залишаються окремо, але між ними виникає золотий міст, і подвійність всередині зникає, а життєва сила тріпоче на обох полюсах...".

...В романі "По ком дзвонить дзвін" Е.Хемінгуей описує ситуацію суспільного суду над парою, яка "согрішила" (у загоні, вечері, біля багаття). В процесі "судоговорення" звинувачуваним було поставлено традиційне (для такої ситуації) запитання: "Чи пливла земля під ногами?" Обидва відповіли "так" і були прощені.

Дуже цікаво та значуще, що справжні Великі режисери, не маючи ані найменшої уяви про соціоніку як науку, але знаючи життя, дивовижним чином для своїх фільмів обирають саме такі пари акторів. І всі розповіді про те, що люди зустрілися на зйомках, після чого залишили свої сім'ї, об'єдналися та з того часу живуть щасливо й довго, скоріш за все, як раз про цей варіант людських відносин.

Саме такі відносини пов'язують Юрія Гейко та Марину Дюжеву, Майю Плисецьку та Родіона  Щедрина. У такому ж шлюбі були Ів Монтан із Симоною Синьйоре...

7. Вирівнювання енергетики дуалів. Цей феномен проявляється практично миттєво, але усвідомлення його приходить з часом та неодноразовим повторенням ситуації. Характерно, що відбувається не залежно від того, як саме закінчилась попередня, шоста стадія дуального контакту. Для цього дуалам треба лише побути поруч, посидіти, наприклад, часто навіть не торкаючись один одного. Не це уходить щонайбільше 40 хвилин (результати замірів), і люди повністю відновлюються, незалежно від "енергетичної ями".

Це можна легко було б зрозуміти в ситуації, коли погано почувається хтось один. А якщо "в ямі" опинилися обидва дуали?..

Ось тут, Шановний Читачу, ми з Вами змушені "зануритися", правда, не дуже глибоко, в теорію соціоніки. І, напевно, вперше у цій рубриці зараз з'явиться слово модель. Ось воно вже з'явилося. Взагалі, слово, не таке вже й страшне. Особливо, якщо ми пообіцяємо не розповідати, як ця модель працює. Ну, можливо, потім, якось, якщо це когось зацікавить... А поки просто покажемо дві моделі психіки двох дуалів. Наприклад, це будуть інтуїтивно-логічний екстраверт (ІЛЕ) та його дуал сенсорно-етичний інтроверт (СЕІ).

Моделі типів у соціоніці
Ось ці моделі

В них багато всяких значків, і вони, звичайно ж, щось означають, кожен значок щось своє. Але поки це не повинно нас займати. А от звернути увагу слід на те, що обидві моделі схожі за конструкцією: у кожній з них значки об'єднані у два квадратних контури - верхній та нижній (утім, як і в моделі кожного типу). Але дуже цікавим є те, що верхній контур одного дуала виявився точнісінько таким самим, як нижній другого!

У соціоніці верхній та нижній контури в кожній моделі називають відповідно ментальним та вітальним. А ми умовно назвемо верхні контури розумними, а нижні сильними. (Зауважимо в дужках, що одне це умовне позначення вже пояснює без особливого занурення в теорію взаємне доповнення дуалів). Ментальний контур, природньо, відповідає за здатність розпізнавати та усвідомлювати ситуацію, вітальний - за енергетичне живлення системи.

А тепер, повертаючись до значків, з яких побудовані контури, можна сказати, що кожен з них відповідає за опис якогось фрагменту навколишнього світу. З цих фрагментів складається більш повна картина певної галузі цього світу, у якій може легко розібратися людина, ментальний контур якої відповідає цій галузі. Але якщо цей фрагмент ближче не до ментального, а до вітального контуру, то розібратися в ньому буде складніше. І тоді на допомогу приходить дуал, у якого, як сказано вище, цій групі фрагментів світу відповідає ментальний контур.

В цьому й полягає практично повна невразливість та стійкість дуальної діади! Дуальну діаду можна порівняти з двома озброєними друзями гладіаторами, що стоять спинами один до одного.

Але повернемося до нашої енергетичної ситуації.

Коротко та образно кажучи, якщо обидва дуали опиняються в енергетичній ямі, то з наведеного невеличкого аналізу випливає припущення (або висновок) про те, що їм не вистачає різної (!) енергії. Тепер стає більш зрозумілим і механізм взаємного енергетичного підживлення дуалів!

8. Це найцікавіша стадія: ніхто з новоствореної дуальної діади не спроможний описати свої відчуття з того боку тіла, з якого знаходиться дуал, там настільки добре, настільки комфортно, що "взагалі ніяк"... Іноді навіть не можна зрозуміти, чи є там хтось, чи немає; а іноді людина просто забуває про того, хто поруч, а потім раптом здригається, неочікувано (адже він забув!), помічаючи дуала...

На жаль, як часто у буває в житті, це "добре аж до ніяк" людина у більшості випадків здатна оцінити вже після того, як ситуація... скінчилася і дуал "кудись випарився". На Сході недарма говорять, що у втраченого кинджала рукоятка завжди золота...

Тому, друзі мої, будьте, будь ласка, уважнішими!

І ще одна обставина, як показало життя, вимагає обов'язкового уточнення. Іноді люди можуть визнати дуальним будь-який вид відносин, тому що їм так здалося, чи їм так сказав хтось із скороспілих "соціоніків", начитавшись матеріалів на кшталт "Соціоніка - це гра".

Прозріння зазвичай настає дуже швидко. І тоді починаються взаємні (у гіршому випадку) претензії типу "Ти повинен/повинна!!!".

Усі ці "повинен" (або "повинна") абсолютна дурниця! Усе з переліченого в справжньому дуальному контакті виникає та відбувається виключно спонтанно! І ніхто нікому нічого не винен.

Copyright © 1998-2002 Міжнародний інститут соціоніки




© 2022 Соціоніка.укр Адміністратор